«Церква Бога у Христі, Меноніти» є відносно невеликою церквою поміж різноманітних деномінацій, відомих як меноніти. Ми намагаємося слідувати вченням Ісуса Христа та Його апостолів у всіх питаннях віри та практики. Це віровчення наслідували правдиві християни протягом всієї історії, включно з вальденсами, хоча часто в невідомості та під час переслідувань.
Основою нашої віри є благодать Божа, яка приносить нам особисте спасіння через нове народження. Це нове народження починається з віри в Ісуса Христа як нашого Спасителя і призводить до покаяння у гріхах і послуху вченням Христа. Це нове життя у Христі об’єднує нас у братство братерською любов’ю.
Ми віримо у хрещення для віруючих, неспротив і простий, скромний спосіб життя. Біблія вчить, що християни мають бути відокремленими від світу (невідповідними до світу) за духом (ставленням і світоглядом) і способом життя. Оскільки християни належать до Царства Божого, Христос навчає нас жити в мирі з іншими. Ми не беремо жодної участі в політиці, виборних державних посадах чи військовій службі. Ми навчаємо, що чоловіки повинні носити бороду, а жінки-християнки повинні покривати голову.
Походження Менонітів
Меноніти походять від анабаптистів, які відкидали хрещення немовлят і наполягали на хрещенні віруючих. Їх жорстоко переслідували як католики, так і протестанти за їхні вчення та незалежність від державних церков.
У 1536 році Менно Сімонс, католицький священик у Голландії, відчув провину за свої гріхи і почав вивчати Біблію. Його покаяння і підкорення Богові призвели до його духовного нового народження. Він був охрещений анабаптистами і пізніше був обраний служителем. Обдарована, скромна людина, Менно Сімонс палко вивчав Біблію і став дуже здібним учителем і письменником. Через вплив Менно анабаптистів пізніше назвали менонітами. Ці ранні анабаптисти-меноніти були відомі своєю вірністю вченням Христа в кожній сфері життя: чиста мова, скромний одяг, старанність у справах, моральна чистота, відокремленість від світу та неспротив. Їхнє наполегливе бажання відчути зміну серця через справжнє навернення до Христа було основою їхнього життя.
Менонітська Церква у Америці
Через переслідування та прагнення до релігійної свободи меноніти почали емігрувати до Америки, починаючи з 1683 року й продовжуючи до кінця 1800-х років. Вони мужньо витримали небезпеки першовідкривачів і стали відомі як тихі, богобійні люди; тверезі й побожні у вірі, а також працьовиті й помірковані у повсякденному житті. Вони рішуче відмовлялися брати участь у війні, що здобуло їм репутацію миролюбної церкви.
Однак часи випробувань і процвітання принесли духовний спад. У дев’ятнадцятому столітті деяким менонітам стало очевидно, що не всі історичні практики дотримуються. Серед тих, хто боровся за історичну віру, був Джон Холдеман (1832-1900) з округу Уейн, штат Огайо. Він дедалі більше відчував, що менонітська церква більше не практикує правдиве вчення в багатьох сферах життя. Він звернувся до церковних лідерів із закликом до духовного відродження. Хоча дехто погодився із його оцінкою, було вжито мало заходів для перемін. У 1859 році він та інші почали проводити богослужіння окремо. Згодом ця невелика група організувалася як «Церква Бога у Христі, Меноніти».
«Церква Бога у Христі, Меноніти»
Джон Холдеман був сповненим Духом євангелістом, учителем і письменником. Його видатною працею є «Дзеркало Істини», книга по віровченню, яку церква й сьогодні високо поважає. Він багато подорожував як євангеліст, і багато тих, хто слухав його проповіді, пережили духовне оновлення й охристилися. У Сполучених Штатах і Канаді було засновано ряд помісних церков.
Після смерті Джона Холдемана церква продовжувала зростати. Місіонерська діяльність організовано розпочалася в 1930-х роках. Із зростанням членства в багатьох штатах і провінціях були засновані помісні церкви. Сьогодні помісні церкви або місії засновані в Сполучених Штатах, Канаді, Мексиці та в різних країнах Африки, Азії, Центральної та Південної Америки, Карибського басейну та Європи. Хоча найбільша кількість членів церкви знаходиться в Північній Америці, у всьому світі церква налічує понад 21 000 членів. Більшість помісних церков мають християнську школу з метою захисту наших дітей від світських впливів і підтримки належного бачення освіти. Церква видає та розповсюджує християнську літературу і трактати, а також надає поміч у ліквідації наслідків стихійного лиха та гуманітарну допомогу. Розширення євангелізації та місіонерства здійснюються окремими особами та через організовані програми.
Ми запрошуємо людей будь-якої культури, раси та нації прийти до Ісуса Христа за спасінням. Маючи живу надію на Божу благодать як достатню для нашого спасіння та духовного благополуччя, ми дивимося в майбутнє з довірою до Бога, чекаючи повернення Ісуса.